Рука з ножем

6

Працюємо з дружиною промисловими альпіністами — будинку фарбуємо. На всіх під’їздах розвісили оголошення: «У зв’язку з фарбуванням фасадів прохання накривати підвіконня і бла-бла-бла». Хто розумніший та уважніше, звичайно, все накрили, а решта забили — обійдеться, мовляв.

І ось відкривається як-то вікна восьмого поверху, звідти визирає тітонька і давай голосити: підвіконня, мовляв, новий, дорогий, а тепер весь у фарбі, ай-яй-яй, що ж робити… «Може, розчинник який порадите?» А фарба вже засохла намертво.

— Ні, — чесно відповідаємо ми, — тепер тільки механічним шляхом.

Вікно з тяжким зітханням закривається, тітка зникає. Ми продовжуємо працювати, спускаємося ще на пару поверхів. І раптом те ж саме вікно над нами відкривається знову, і звідти висовується рука з ножем!

Уявіть собі жах людини, що висить між небом і землею на досить-таки тонких мотузках, який розуміє, що ось прямо зараз у якості кари за пофарбований підвіконня ці мотузки обрізають на хрін! Ми моментально розлітаються в різні боки, чіпляючись за найменші нерівності фасаду чи не зубами, лише б подалі від страшного вікна.

Думаєте, чому я все ще пишу? Просто тітка, послухавши розумному порадою фахівців, взяла ніж і, як їй було сказано, почала очищати свій бідний підвіконня «механічним шляхом», тобто просто його шкребти ножем. Так що закінчилося все благополучно, хоча ми тряслися від пережитого страху аж до вечірнього пива.

Шановні мешканці! Будь ласка, уважно читайте оголошення на під’їздах і не лякайте нас ножами, тягнуться до мотузках.