Хобі всякі потрібні, хобі різні важливі

34

Мене коробить від людей, які не тільки не розуміють, але і всіляко висміюють захоплення інших.

— Мужику під сороківку, а він все ельфом по лісах бігає!

У ельфа дві вищі освіти, непогана посаду і хороша зарплата. Просто свої законні вихідні він воліє проводити серед однодумців на свіжому повітрі, а не лежати з пивом на дивані. А ще в його душі досі живе казка, яка покинула вас років в 12, коли ви вирішили, що грати в мушкетерів вже не солідно.

— Ні, ну ти уявляєш, вона пішла на курси шиття плюшевих ведмедиків! Ах-ха-ха! Їх же вагонами продають! Робити нічого…

Може, жінці хочеться, щоб її діти грали в іграшки, які просякнуті її теплом і любов’ю. Щоб на спинці крісла красувалася ексклюзивна річ замість штампованих медведов. Та хоч би й просто захотілося навчитися чомусь новому! До речі, сама голку в руках тримати вмієш?

— У нього вже онукові п’ять років, а він солдатиків фарбує і на полі розставляє! Мабуть, дитинство вже впадає…

Або просто вивчає військову форму минулих часів, історію великих битв, тренує стратегічне мислення. Можна сказати, грає в шахи, але на величезній дошці з ускладненими правилами. І що смішного?

Ще один момент — «чисто жіночі» або «чисто чоловічі» хобі. Звідки косі погляди на хлопця, який навчається в’язати? Діапазон від «фу, не мужик» до «ахтунг, блакитний». А дівчина, яка займається фехтуванням або з захватом длубається в старих автомобільних двигунах? Бой-баба, феміністка, «бач, на що замахнулися!» Ну що за стереотипи?

З яких пір стало ганебним і смішним щось майструвати, чомусь вчитися, кудись прагнути? Чому збирати марки або монети — почесно, а ліпити з полімерної глини звірят — дитинство десь засвербило?