Вязка Хурми

55

Я обожнюю котів. Я не сходжу з розуму від кількості і цілком задовольняюся двома особинами, які проживають зі мною. Ми ніжно любимо один одного, чудово ладнаємо. Все б чудово, якщо б не моя оригінальність. Своїх вихованців я назвала досить незвично: Хурма і Персик. Звуки, які повинні бути присутніми в імені кішки, присутні, короткі імена, що запам’ятовуються, кішки на них відгукуються, всі щасливі. Майже.

— Гей, а чого в тебе кішки як їжа названі? Ти чого, голодна, чи що, постійно?

Таке я зазвичай чую від власників таких чудових створінь, як Шредер, Носок, Косяк, Пузо і Глист. Хлопці, ви що, постійно хочете курити, страждаєте метеоризмом і лямбліозом, ріжете папір або не можете знайти шкарпетки? Ваше питання звучить приблизно так само дивно.

— А чому Персик і Хурма, якщо вони не руді, а сірі?

А чому ти Олександр, а не Геворг, Ара або Акрам, адже ти брюнет? Мама так назвала? Ти росіянин, просто зовнішність така? Інцидент вичерпаний?

— А чому не Кавун і Редиска, ги-ги-ги?

В ту ж степ… А чому Денис, а не АркаЕкшн ?

— А як ти їх їсти кличеш? Мова ж заплітається багато разів поспіль такі слова говорити.

Екшн сно, деякі незручності є, але часто на допомогу приходить старе добре «кс-кс-кс». Як правило, таку просту розгадку люди забувають миттю.

Загалом, народ, задовбали ви мене. Ваші жарти не вражають оригінальністю. Краще заходьте мовчки, грайте мовчки і йдіть теж мовчки — користі більше буде. А мої вихованці завжди вам раді.