Ісус не ходив і вам не велів

85

Побудували у нас не так далеко храм Божий. Храм симпатичний, поп адекватний — благодать, загалом, хоч я і атеїст. Чхать мені на релігію — нехай вірять у що хочуть. Але чотири роки тому якийсь анацефал додумався обнести церква парканом — і, як кажуть, понеслося.

Навколо церкви з’явився справжнісінький пустир площею в гектар, не менше. На пустирі не росте нічого. Взагалі нічого. Пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам, волею святого Ньютона опинився всередині, заглох і запустіло.

Паркан розсік навпіл доріжки в невеликому парку. Ось так — обходь як хочеш. В паркані шість воріт, але стулки відкриті лише у трьох. Причому двоє знаходяться поруч — це жарт така. У підсумку плюються навіть парафіяни: щоб піЕкшн ти до храму, треба зробити чималий гак.

Ворота закриваються рівно о дев’ятій, і якщо у тебе є справи пізніше, будь ласка, оминай. Зарядкою позаймаєшся.

Я не втомлююся посилати прокльони на голову того, хто цей паркан поставив. Я атеїст, але в надприродне вірю. Щоб тобі облисіти, сволота!