Тітоньки, що перетворилися у вакансії

99

Дозвольте представитися: інтриганка, життям ображена, хитра тварюка, яка всіх підсиджує. Ви раді такому знайомству? Ось я теж в шоці.

Близько півроку тому я кинула успішну високооплачувану роботу в комерційних структурах і пішла в державну організацію отримувати досвід по дипломній спеціальності. Пішла, будучи сформованим спеціалістом. Мої клієнти, щоб ви розуміли, майже ридали в голос. Пішла, бо мені справді подобається моя спеціальність — мені, бачте, здається, що в цій якості я буду приносити реальну користь. Взяли мене в воєнізовану структуру, причому вільно залученими персоналом без перспективи погонів. На практиці це означає, що роботу я виконую в тому ж обсязі, що і мої колеги, однак отримую за це копійки трохи вище прожиткового мінімуму, а всілякі військові пільги, премії та відпустки мене не стосуються. Я все це знала і з усім погодилася. Я була готова.

До чого я не була готова, так це до того, що намагаючись з усіма підтримувати добрі стосунки, всім посміхаючись, ніколи не забуваючи принести що-небудь до чаю, беззаперечно залишаючись після роботи на понаднормові, впахивая, як проклята, півроку за копійки за себе і за того дядька — не вислуги заради, а тому що це теж досвід, — що одного разу, в черговий раз залишаючись позаурочно і проходячи ввечері повз кабінету, де збиралися розходитися по домівках колеги з мого відділу, почую про собі таке:

—Ні, ти уявляєш! Така інтриганка! Весь час бігає по кабінетах, з кимось про щось перешіптується! Дупою своєї неосяжної перед нашими мужиками крутить! Всіх проти нас підбиває, мовляв, вона одна така хороша. Просто неможливо працювати в такій атмосфері. Я знаю, що вона задумала: погони хоче отримати і підбиває мужиків з другого відділу, щоб Іванова змістити, а сама — на його місце! Ось хитра тварюка!

— Та вона просто тобі заздрить, ось і перешіптується! Не звертай уваги, її і так життя образила. Бач, вилізла!

Я мовчки розвернулася і пішла. Проревела весь вечір. Весь вечір намагалася зрозуміти, чому нормальне бажання добре працювати так сприймається усміхненими в обличчя колегами. А поки я гріла голову, сарафанне радіо скоренько рознесло свіженьку плітку, сляпанную усіма як розумниками-пусеньками-дівчатками, по всій організації. В результаті вовком на мене дивляться всі, хоч ще вчора улюблену роботу не ходи. Задовбали!