Кращий щеня породи

23

Прочитала я тут про задолбавшуюся приймальну комісію. В історії був такий момент: мовляв, грамоти ваші нам не потрібні. Так от, задовбали ці грамоти.

Колись давно, у часи активного інбридингу собачих і котячих порід, хтось придумав нагороджувати самих красивих, розумних і відповідних рамок породи тварин. Ну, щоб було зрозуміліше, кого і з ким краще зводити. Мене поки що, слава богу, ні з ким насильно не зводять, а ось грамот ціла стопка. Та іншого застосування, ніж засунути їх собі прямо, ем-м, в шафу, я знайти не можу. Навіщо? Як мені використовувати грамоту в моєму житті? Мені її комусь дати, щоб мене поважали, цінували як людини? Навіщо це взагалі робиться? Навіщо існують ці регіональні олімпіади, обласні конкурси, міжшкільні змагання? Кому потрібні ці даремні заходи — учасникам або Міністерству освіти?

Уявіть ситуацію: ви учениця 11 класу, у вас недосип, вам хочеться задушити всіх оточуючих проводом навушників (і ще гарне плаття на випускний). У вас 100500 репетиторів в тиждень, яким ви віддаєте 100500 умовних одиниць, тому що треба готуватися до випускних іспитів. Ах так, ще по четвергах ви ходите на репетицію вальсу. Загалом, зайнятої ви людина. І ось наближаються заповітні вихідні: сходити в кіно в п’ятницю ввечері і гуляти з друзями до півночі, проспати в суботу до першої години дня, залікувати прищі, доглянути в інтернеті сукню. Прості бабині радості. Але немає: в суботу ви повинні встати в 5:30 (значить, похід в кіно скасовується), щоб встигнути на автобус до сусідньої області, щоб взяти участь у олімпіаді з [вставити назву дисципліни, яку ви мали нахабство знати краще, ніж ваші однокласники]. Як навіщо? Щоб отримати грамоту. І повісити на стіну цей шматок картону. І пишатися, пишатися, пишатися…