Дві хвороби на ліки

41

Працюю в центральній бібліотеці досить великого міста. Крім роботи з літературою, ми копіюємо, друкуємо, скануємо, записуємо інформацію на електронні носії. Здавалося б, робота бібліотекаря нудне і буденніша. Зовсім ні!

Приходить якось раз дама років сорока, простягає колезі (назвемо її Ст.) CD: «Мені потрібно роздрукувати тексти пісень». Ст. бере диск, завантажує, відкриває, а там штук сто MP3.

— А де у вас тексти? Може, ви диск переплутали?
— Так ось же вони, — зазначає пані на монітор.
— Так, але це музика, текстів тут немає.
— Що ви мені розповідаєте? Це диск, значить, з нього можна роздрукувати.
— Тут тільки файли з піснями, їх не распечатаешь.
— Не брешіть мені, я знаю, що можна!

Хвилин тридцять бідна Ст. намагалася пояснити дамі неможливість її прохання. Під кінець придумала:

— Ви уявляєте собі вінілову платівку з музикою?
— Так.
— Так ось як ви вважаєте, з неї можна роздрукувати текст?
— Значить, все-таки не можна?

Сумно зітхнула, забрала диск і пішла.

* * *

Відвідала нас жінка похилого віку:

— Я у вас два місяці тому брала довідник з медицини, синенький такий, з червоним написом: «2500 ліків». Дайте мені його знову.

Проблема в тому, що у нас читальний зал, і формуляри ми не ведемо. Шукаємо дружно цей довідник. Немає ніде. Виявилося, що він зовсім навіть червоний з синім написом: «5000 хвороб».

* * *

Як-то зазирнула дівчина в інтернеті посидіти». Села, що друкує; в залі, крім неї і кількох працівників, нікого немає, все тихо-мирно. В цей час дзвонить колезі її маленький син повідомити, що Екшн шов додому зі школи. Колега упевнилася, що з сином все гаразд, і поклала трубку. Здавалося б, що тут страшного? Дівчина повертається до колеги і зі злістю кричить:

— Я все чула!
— У сенсі?
— Ви викликали психіатричну допомогу! Та я сама вас всіх в психушку відправлю, ви взагалі ненормальні тут якісь! Замышляете щось за моєю спиною. Я все знаю!
— Взагалі-то я розмовляла з сином.
— Викличте мені ваше начальство, я вас всіх посаджу!

Природно, начальство йти розбиратися не захотіло. Поки що ми всі на волі.

* * *

Найбільше вражає саме начальство. Зникли кілька десятків відвідувань за рік в електронній базі з-за збою. Директор викликає завідуючу:

— Чому пропали запису?
— Із-за збою в системі.
— А чому стався збій?
— Це до відділу автоматизації питання.
— А чому абонемент відновив запису, а ви ні?
— Тому що у абонемента є формуляри.
— А чому у вас немає?
— Їх знищили рік тому за вашим наказом.
— Так? Перевіримо…

Ось так і працюємо. Що не день, то цирк. Не задовбали — веселимося всім відділом. Приходьте до нас ще, шановні читачі!