Своїми іменами

6

Як же мене в нашій країні дратує ця псевдокорректность!

Сьогодні в метро побачила листівку з просто вбила все моє уявлення про світ написом: «Наркоман? Ні! Просто людина, якій потрібна допомога». Додавалися банківські реквізити з проханням перевести хто скільки зможе фонд підтримки наркоманів.

Ось я схожа на ідіотку, щоб свої, кровно зароблені, віддавати наркоманам? Люди, давайте називати речі своїми іменами. Наркоман — недолюдина, до нормального життя він навряд чи повернеться. Не сперечаюся, знала я пару людей, які змогли, пересилили себе і тепер не те що наркотики — звичайні сигарети не вживають, не кажучи вже про алкоголь. Але вони це зробили виключно своїми силами, а не бігали з листівками: «А-а-а, який я бідний-нещасний наркоманушка, допоможіть мені, грішному!»

У газетній статті мамаша скаржиться психолога, що її мусі-пусі-малюка-лапушку в садку заклювали вихователі за те, що він неусидчивый, неуважний, перебиває, не слухає, ні хренушечки не розуміє. Тітонька-психолог переконує, що на самій-то справі у лапотулечки гіперактивність і модний нині синдром розсіяного уваги. І що, мовляв, вихователям просто треба пояснити, що до дитини особливий підхід потрібен.

Матуся, ти її не слухай, ти мене слухай! Я педагог за освітою, працювала в садочку, і я відкрию тобі страшну таємницю: твоя дитина — дебіл, а ти сама тупа курка. І нащадка твого просто необхідно терміново засунути в групу до таких же, як і він, щоб нормальним дітям не заважав.

Я за коректність, але все-таки розумну, так що давайте багато просто називати речі своїми іменами. Добре?