Слава аутсорсингу

97

Я народилася в Росії, але вважаю себе людиною з європейським менталітетом. Менталітет ж російсько-селянський мене часто вражає.

Поруч з моєю роботою є дуже симпатичне кафе, де у вісім ранку можна отримати смачний і корисний сніданок. Простий, ніяких наворотів. Колеги часто запитують:

— Чому ти не снідаєш будинку? Не можеш приготувати це все собі сама?
— Можу, звичайно.
— Тоді навіщо йти в кафе?
— Чому б і ні?
— Ну як же! Отримуєш те ж саме, а платиш набагато дорожче!
— Взагалі-то, ненабагато.
— Ну все одно! Переплачиваешь за те, що можеш зробити сама! Навіщо?
— Кафе — це бізнес. Я клієнт, плачу гроші, заохочую бізнес, забезпечую людям роботу. Мені — добрий сніданок в приємній обстановці, підприємцям — розвиток справи, працівникам — зарплата. Напевно, за цим.

Колеги щиро не розуміють моєї позиції. Для них абсолютно неможливо віддати свої гроші на радість іншій людині, тим більше бізнесменові. Тим більше, якщо роботу можеш зробити сам з меншими деньгозатратами. Не варто дивуватися, що російська економіка не розвивається, адже кожен дбає про те, щоб зібрати свій капітал і сховати під матрац.

Сюди ж — вічні глузування над «безпорадними» європейцями, які у себе вдома кран не можуть полагодити. Не «не можуть, а не хочуть і не будуть, тому що лагодити кран — це робота іншу людину, за яку вона отримує гроші. Навіщо купувати гриби, коли можна набрати самому в лісі? Тому що збір та продаж грибів — це хліб і життя когось іншого. Але росіяни віддадуть перевагу затиснути гроші, лише б не допомогти іншій людині.