Найкраще місто в світі

87

Ви народилися в старовинному місті. Історія цього міста дуже багата і пізнавальна, культура має глибоке коріння, але ми не будемо зараз говорити про днями давно минулих.

Місцевість, на якій розташоване місто, досить різноманітна і мальовнича, а клімат такий, що погоду за душі можуть знайти і сноубордисти, і любителі пляжного відпочинку. Але і про природу з кліматом ми говорити зараз не будемо.

Деякий час тому в цьому місті побудували, скажімо, нафтопереробний завод. І справа пішла так успішно, що продукція цього заводу розкуповується на ура. Відповідно, пішов приплив грошей, підприємство дуже швидко стало найбагатшим в місті, зарплати співробітників багаторазово зросли, а щоб гроші було зручно витрачати, в місті набудували безліч торгових центрів, куди везуть товари зі всього світу. Мер міста так взагалі назвав завод «міським надбанням». Місто живе і процвітає.

Зрозуміло, і чиновники себе не забули: раз вже так добре йде робота у заводу, раз вже так швидко розвивається торгівля, як же чиновник залишиться в стороні? Тут же взяли купу постанов про необхідність отримання дозволів, сертифікатів, довідок — і все через чиновників та не безкоштовно. А як же: хочеш вигідно торгувати — ділись з владою.

Але, як кажуть, є нюанс: все інше в місті поступово почало вмирати. Хтось, може бути, хотів виробляти кришталевий посуд — але це скільки треба вкласти сил і засобів, щоб підняти виробництво! А адже можна просто влаштуватися працювати на завод або податися в контролюючий орган, працювати чиновником, дозволяти або забороняти за невелику винагороду. Або ось дитячі іграшки: один дизайнер спробував було організувати фабрику, потім плюнув і пішов в управдоми: турбот в рази менше, а гроші самі несуть.

Молоді люди тепер з дитинства знають: хочеш жити добре — йди на завод або в мерію. Бажаючих багато, місць мало — значить, треба когось посунути, знайти знайомих, кому-то пригрозити, комусь щось пообіцяти. Наука? Навіщо? Є зв’язку — і так пройдеш, немає зв’язків — йди на ринок турецькими джинсами торгувати.

Місцеві вузи теж фішку просікли: важливо видати диплом і заробити на цьому, а вчити не обов’язково, все одно ніхто не дивиться. Зате тепер що ні чиновник — так професор, мінімум — кандидат наук. А що ж недорого. Соромно без наукового ступеня нині, скажуть: зажав грошей.

Місцева поліція теж прикинула: а чого це ми безкоштовно ризикуємо? Так що тепер у неї свій маленький бізнес: у кого реєстрацію перевірити, у кого вимагати протерти брудні номери на машині. Не хочеш проблем — можна домовитися. Зручно! Звичайно, якщо на вас серед білого дня напали грабіжники з ножами, їх покарають. Правда, якщо у них виявляться потрібні зв’язки, вам не пощастило: сядете у в’язницю на три рочки.

Про все це намагалися деякі місцеві газетки писати, та тільки образився на них за це мер назвав наклепниками, проплаченими конкурентами з-за лісу, та й розігнав. Залишив лише свою кохану, яка про успіхи і геніальності мера пише.

Деякі городяни, правда, незадоволені і намагаються переїхати в якийсь інший місто, де поменше гопників на вулицях, де ще залишилося нормальну освіту, де є можливість зайнятися своїм бізнесом, не сплачуючи чиновникам мзду, де не треба боятися поліції. Але ви-то знаєте, що це вони просто йдуть за модою, обмовляють на рідне місто, і найсправедливіші закони в ньому. Адже Правда?