Це було давно і неправда

8

У 20 років я вирішив зробити світ краще і пішов працювати в міліцію. За три роки боротьби з системою і спроб допомагати людям (хоча деякі з них закінчувалися успіхом) я втомився. Втомився настільки, що практично здався і звільнився. Трудову книжку я навіть не став забирати, хоча стаж-4,5 роки (рік за півтора) — не три дні і навіть не місяць. Було й так зрозуміло, що такими записами в трудовій далеко не всі будуть задоволені — не поясниш же, що ти був чесним міліціонером, а не «сміттям».

Цікава справа: хлопець 23 роки, чотири роки як закінчив технікум, працював у кількох місцях неофіційно, ні у одного роботодавця не викликав неприязнь або підозр. Мені відмовили лише в одному місці: профіль був дуже далекий від мого освіти. Від решти пропозицій мені довелося відмовлятися самому.

Пізніше, у 26 років, я вирішив змінити роботу. Історія повторилася — всім було наплювати, чому у мене стаж йде з 23 років. Заради інтересу одному роботодавцю я розповів, що до цього працював у нашої доблесної. Ефект був приголомшливий: заступник генерального директора, що мене інтерв’ював, дуже сильно змінився в обличчі. Було видно, скільки сил йому було потрібно, щоб ввічливо мені відмовити.

Вовчий квиток, говорите? А не пробували просто не брати на співбесіду трудову книжку?