Без довідок та пробок

9

Я працюю дитячим лікарем. Приймальний спокій. Год (два, три, чотири) ночі.

— Як давно вболіваєте?
— N днів.
— До лікаря зверталися?
— Ні, лікувалися самі.
— Чому раніше не приїхали?
— Думали, пройде.
— Зараз стало гірше?
— Та ні, все так само.
— Навіщо приїхали?

Хочеться запитати: «Якого хріна приперлися?», але не можна: деонтологія.

Громадяни, панове, співвітчизники! Навіщо в подібній ситуації ви приїжджаєте в лікарню вночі? Ви що, не можете почекати до ранку? Яка терміновість при таких строках захворювання, тим більше що самопочуття не погіршився? Ви серйозно думаєте, що замотаний доктор вночі надасть вам кваліфіковану допомогу, ніж вдень? Ах, вам завтра на роботу і колись їхати з дитиною в лікарню? Ну так не ображайтеся і не строчити скарги на затраханного і злобного лікаря: самі винні. Лікар — не робот, він теж втомлюється, і в три ночі ймовірність помилки зростає багаторазово, а на посмішку і доброзичливість розраховувати не варто.

Хочу підкреслити: я не кажу про тих, кому Екшн сно стало погано вночі. Тут все зрозуміло, і ніякого негативу (чесслово!) у мене не виникає.

А все чому? Спритні громадяни чітко прораховують: навіщо йти в поліклініку і сидіти в черзі? Ще не дай бог змусять довідки збирати. Викликом-ка я «швидку» — нехай ці дармоїди побігають!